Десятеро сміливих. Всі члени-засновники Української Гельсінської групи

9 листопада 1976 року Микола Руденко на прес-конференції на квартирі Олександра Ґінзбурґа в Москві (у Києві не було акредитованих іноземних журналістів) оголосив про створення Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод.

Через дві години у вікна його житла в Кончі-Заспі під Києвом, де ночували його дружина Раїса Руденко й Оксана Мешко, полетіли цеглини.

Жінки затулялися ковдрами й подушками, і все ж таки Мешко була поранена в плече. “Так КГБ – жартував Руденко – відсалютував на честь створення УГГ”.

Середовище Української Гельсінкської Групи виявилися досить широким і героїчно стійким. Це колишні політв’язні, їхні друзі й родичі, це молоді люди, які не хотіли більше задихатися в атмосфері офіційної брехливої ідеології.

В липні 1988 року колишні члени УГГ Вячеслав Чорновіл, Михайло та Богдан Горині проголосили про створення Української Гельсінської Спілки – фактично першої політичної організації в УРСР, яка повела боротьбу за національну незалежність і права людини в Україні.

на фото:

Перший голова і засновник УГГ Микола Руденко. На його честь американський фантаст Артур Кларк назве одного з героїв “Космічної одісеї-2010”. Після десяти років таборів і заслання письменник-фронтовик виїжджає до Німеччини, а звідти до США, у “перебудовному” 1988-му його позбавляють радянського громадянства. 1990 р. повертається в Україну, бере участь у громадсько-політичному житті. Лауреат Шевченківської премії з літератури. 2000 р. – нагороджений званням Герой України. Помер 1 квітня 2004 р. Похований у Києві на Байковому цвинтарі.