м. Суми

Адреса громадської приймальні: 40000, м. Суми, вул. Бєлінского, 2, офіс 4 (зручні орієнтири – обласна бібліотека ім. Н. К. Крупської, Спасо-Преображенський кафедральний собор, вул. Соборна).

Графік прийму: вівторок, середа, четвер з 10:00 до 16:00 (здійснення прийому без попереднього запису),

понеділок, п’ятниця –  прийом за попереднім записом.

Телефон:  +38(095)9391111

Електронна пошта: [email protected]

У цій публікації подається узагальнення інформації, зібраної ГО Черкаський правозахисний центр, у рамках глобальної ініціативи «Трибунал для Путіна» про ймовірно скоєні міжнародні злочини за період повномасштабної російсько-української війни за період з 24 лютого – 09 грудня 2022 року.

Інформація в цій публікації є приблизною, спирається на зібрані нами дані та потребує уточнення.

Детальний опис подій за період 24 лютого – 09 грудня 2022 року та посилання на вихідні джерела інформації міститься на сайті Української Гельсінської спілки з прав людини у розділі «Трибунал для Путіна. Черкаська область». 

Загальні дані

На території Черкаської області задокументовано 36 епізодів ймовірних воєнних злочинів скоєних Російською Федерацією. 

1. Інформація про жертви серед цивільного населення

За досліджуваний період у Черкаській області зафіксовано 9 епізодів, пов’язаних із людськими втратами чи порушенням прав серед цивільного населення.

Детальна інформація про загиблих та поранених серед цивільного населення

За досліджуваний період у Черкаській області внаслідок артобстрілів загинуло 4 людей та було поранено щонайменше 16 осіб. 

Приклади задокументованих епізодів:

1. 24.02.2022 у центральну частину міста Умань влучив снаряд. Загинув 39-річний уманчанин. Ще п’ятеро людей звернулися до лікарні з травмами.
2. 25 лютого до чергової частини Уманського районного управління поліції надійшло повідомлення про те, що на автодорозі Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам’янка, поблизу села Розсішки виявлено тіло чоловіка, який загинув ймовірно від уламків бойового снаряду після вибуху. 
3. 26 червня 2022 року внаслідок попадання двох ракет, які було випущено російськими військовими по місту Черкаси, 1 цивільна особа загинула та 5 отримали поранення.
4. 08 серпня 2022 року поруч з містом Умань було збито ракету класу «Калібр», яка була випущена російськими військовими. Внаслідок падіння уламків ракети 1 цивільна особа загинула та 1 отримала поранення.
5. 10 жовтня 2022 року Силами ППО було збито ворожу ракету класу «повітря – земля». Ракета розірвалась на землі, що спричинило травмування однієї цивільної особи (Гаркавенко Юлії Василівни)

2. Інформація про житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури, що зазнали пошкоджень в результаті бойових дій.

За досліджуваний період внаслідок ракетних ударів було пошкоджено щонайменше 63 об’єкти цивільної інфраструктури, серед яких:

 Приклади задокументованих епізодів:

1. 16 липня 2022 року стратегічні бомбардувальники Ту-95МС російських окупаційних військ завдали ракетного удару по с. Вітово Чигиринської громади.

Внаслідок обстрілу відбулась пожежа на площі близько 1000 кв. м, знищено господарську будівлю одного з місцевих підприємств та пошкоджено лінію електропередач. 

2. 08 серпня 2022 року поруч з містом Умань було збито ракету класу «Калібр», яка була випущена російськими військовими.

Внаслідок падіння уламків ракети пошкоджено виробничі приміщення деревообробного підприємства на площі близько 300 кв. м. та знищено мінімум 2 транспортних засоби, деревину оброблену.

3. Силами ППО було збито ворожу ракету класу «повітря – земля». Ракета розірвалась на землі, що спричинило пошкодження 38 житлових будинків у с. Червона Слобода Черкаського району та травмування однієї цивільної особи (Гаркавенко Юлії Василівни).

Варто зауважити, що місцеві органи державної влади та місцевого самоврядування не вказують у своїх новинах про об’єкти, які було пошкоджено внаслідок обстрілів військами Російської Федерації, що унеможливлювало отримання точних даних про кількість та види об’єктів інфраструктури.

Дані зібрані з відкритих джерел інформації.

3. Інформація про типи подій, які були задокументовані за досліджуваний період

За досліджуваний період в Черкаській області мали місце щонайменше наступні події:

У Черкаській області зафіксовані лише випадки обстрілювання ракетами. 

Більша частина пошкодження майна відбулося внаслідок розльоту снарядів зі складу військової частини в Розсішках після потрапляння в нього ракет, які випущені військовими Російської Федерації та падіння уламків збитих ракет.

4. Інформація про задокументовані факти, які можна попередньо кваліфікувати як міжнародні злочини, ймовірно вчинені російськими окупантами

Впродовж досліджуваного періоду в Черкаській області задокументовані наступні факти, які можна попередньо кваліфікувати як міжнародні злочини, ймовірно вчинені російськими окупантами:

Ці дані потребують уточнення. Назва категорії в стовпчику «Попередня кваліфікація події» ні в якому разі не є точним описом певного міжнародного злочину за Римським статутом Міжнародного кримінального суду, а надається виключно з інформаційною метою. Остаточну кваліфікацію події уповноважений надавати виключно суд.

5. Висновки

Аналіз зібраної інформації дає підстави стверджувати, що мали місце загибель та поранення цивільних осіб, руйнування й пошкодження цивільних об’єктів – житлових будівель та об’єктів інфраструктури внаслідок навмисних обстрілів ракетами збройними силами Російської Федерації. 

Найбільше епізодів ймовірних воєнних злочинів зафіксовані на території Уманської та Червонослобідської громади.

Дії Російської Федерації можливо попередньо кваліфікувати як воєнні злочини за статтею 8 параграф (2) пункт (b) підпункти (ii), (iv), (v).

Збір інформації триває. Якщо ви можете надати додаткову інформацію, будь ласка, напишіть нам на адресу [email protected].

Тиждень тому заступниця Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції Валерія Коломієць повідомила у своєму Facebook, що Міністерство юстиції працює над законопроєктом про реєстровані цивільні партнерства, який має подати до Парламенту цього року. А 7 березня народна депутатка Інна Совсун подала у Верховну Раду законопроект про цивільні партнерства, який дозволить реєструвати одностатеві шлюби. Чи є різниця між цими законопроектами і чому важливо одностатевим парам мати змогу реєструвати партнерство – читайте в матеріалі УГСПЛ.  

Від петиції до закону

Влітку минулого року на сайті Президента України була розміщена петиція про легалізацію одностатевих шлюбів. За 36 днів вона набрала необхідні 25 тисяч підписів громадян. Президент України Володимир Зеленський відреагував петицію, зазначивши, що «За Конституцією України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка (стаття 51). В умовах воєнного чи надзвичайного стану Конституція України не може бути змінена (стаття 157 Конституції України)». Також він зазначив, що уряд напрацьовує варіанти рішень щодо легалізації зареєстрованого цивільного партнерства. З того часу минув майже рік, а одностатеві пари й досі не можуть користуватись тими самими правами, які є у традиційних пар.

– Як була дискримінація в сімейних стосунках щодо одностатевих партнерів, так вона і залишається. Якщо ви живете однією сім’єю, як чоловік і жінка, але не зареєстрували свої стосунки, у вас все одно є подружні права: право на спільну сумісну власність, право на утримання, наприклад, в разі втрати непрацездатності, право на спільне усиновлення дітей. Для одностатевих пар не гарантуються жодні права, – каже експерт з адвокації Правозахисного ЛГБТ Центру «Наш світ» Андрій Кравчук. 

Особливо гостро це питання постало під час повномасштабного вторгнення, коли багато представників ЛГБТ+ спільноти вступили до лав ЗСУ. Вони отримують поранення, потрапляють в полон і гинуть на фронті, але ні вони, ні їхні партнери, не захищені законом. Партнери до них не можуть потрапити в реанімацію, отримати компенсацію в разі загибелі чи полону, або успадкувати майно без сплати 5% від вартості майна. Попередньо ж доведеться укласти заповіт за гроші, бо для закону двоє одностатевих людей, які роками можуть ділити побут – чужі люди. 

– Законодавче врегулювання відносин для одностатевих пар українським парламентом є необхідним кроком задля захисту прав ЛГБТ+ спільноти в Україні та відповідає принципам плюралізму та толерантності, які є цінностями демократичного суспільства, – пояснює адвокатка Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини Віталія Лебідь. – Насправді наша держава задекларувала законодавчо закріпити інститут цивільного партнерства для гетеро і гомосексуальних пар ще у 2015 році, коли було затверджено План дій  реалізації національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, проте тоді так і не було реалізовано даний намір. У 2018 році Міністерство юстиції повідомило, що даний пункт Плану дій не може бути реалізований через громадський опір представників «сімейних цінностей» та Української Ради Церков і релігійних організацій.

Нині в суспільстві обговорюють два законопроєкти – над яким працює Міністерство юстиції та який подала до ВР нардепка Інна Совсун. 

– Міністерство юстиції готують законопроєкт на основі законопроєкту, який був розроблений Національним ЛГБТІ-консорціумом в співпраці ще з кількома організаціями. Цей законопроєкт мають подати у грудні цього року. Законопроєкт Інни Совсун — абсолютно незалежний. Але головна проблема в тому, що Інна Совсун подала на реєстрацію свій законопроєкт, а згідно з чинного регламенту Верховної Ради є два тижні на те, щоб зареєструвати альтернативні законопроєкті. І я не знаю, як реєструватиме свій законопроєкт Мін’юст, – каже експерт з адвокації Правозахисного ЛГБТ Центру «Наш світ» Андрій Кравчук. – Законопроєкт Інни Совсун передбачає більш загальні, так би мовити, положення. А законопроєкт, який розробляє Міністерство юстиції передбачає зміни в статті кожного закону, в якому йде мова про подружні права. Тобто вони дивляться, що потрібно, наприклад, право на допуск до хворого родича в медустанові, і вони вносять відповідні зміни до закону, що стосується цього питання. Законопроєкт Інни Совсун прямо торкається тільки питань майна, успадкування, а в решті питань він проголошує, що одностатеві партнери мають вважатися близькими родичами і членами сім’ї. І далі положення законів України, які стосуються членів сім’ї мають застосовуватись до одностатевих партнерів. Але, на мою думку, це так не буде діяти, бо в українському законодавстві дуже рідко якісь права та обов’язки накладаються на абстрактних членів сім’ї чи близьких родичів. В кожному законі є перелік конкретних родичів: подружжя, діти, батьки, брат, сестра. На мою думку, законопроєкт має бути дороблений.

Дискримінація одностатевих пар

27 лютого в мобільному застосунку «Дія» з’явилася нова функція, що дозволяє подати онлайн-заяву на реєстрацію шлюбу. Цією можливістю вирішили скористатися Віталій Царюк і його партнер Віктор, які 7 років живуть разом. Після того як їм відмовили, Віталій запустив у соцмережах флешмоб, щоб показати, скільки одностатевих пар хочуть зареєструвати свої відносини.  

– Було подано 1100 заяв, з них 19 були від одностатевих партнерів. Звісно, їм всім відмовили, – каже експерт Правозахисного ЛГБТ Центру «Наш світ» Андрій Кравчук. – На практиці не всі пари захочуть реєструвати стосунки, але якщо подивитись на міжнародну статистику тих країн, де дозволено одностатеве партнерство або шлюб, то кількість таких шлюбів складає від 1% до кількох відсотків від загальної кількості зареєстрованих шлюбів — в середньому це приблизно 2,5%. 

Справа в ЄСПЛ

Ще у 2014 році юристи Української Гельсінської спілки з прав людини подали заяву до Європейського суду з прав людини «Маймулахін і Марків проти України».

– Наразі на розгляді Європейського суду з прав людини перебуває справа, що стосується дискримінації одностатевих пар в Україні через неможливість легалізувати свої стосунки. Найближчим часом ми очікуємо на рішення Суду у цій справі. З огляду на практику ЄСПЛ, це рішення буде позитивним для нас і Суд встановить порушення Україною через відсутність відповідного законодавчого регулювання цього питання. Наразі серед 46 країн-членів Ради Європи 30 держав уже запровадили різні форми легалізації одностатевих пар і це більшість. Таким чином, існує європейський консенсус у цьому питанні, – пояснює авдокатка УГСПЛ Віталія Лебідь. – Останні соціологічні опитування свідчать на збільшення підтримки суспільства ЛГБТ у цьому питанні, більше того, про це свідчить  і той факт, що було подано петицію до Президента України з 25 тис.голосів. Представники ЛГБТ+ повинні мати доступ до фундаментального права на повагу до приватного та сімейного життя і реалізація цього права не повинна залежати від бажання чи небажання певної частини населення.

Цивільне партнерство

Експерт Правозахисного ЛГБТ Центру «Наш світ» Андрій Кравчук каже, що який би з двох законопроєктів не прийняли, це вже буде великий прорив. 

– Є два підходи до створення реєстрованого партнерства. Підхід, який називається, умовно кажучи, «моделлю винятків». Коли декларується, що реєстровані партнери мають всі права і обов’язки звичайного подружжя, якщо інше не застережено в законі. Така модель використана в скандинавських країнах, в Угорщині, і в деяких інших країнах. Це найліпша модель, бо вона передбачає весь набір прав та обов’язків, якщо інше не написано в законі. Вона автоматично поширюється на нові права та обов’язки, які можуть бути запроваджені для подружжя, і не потребує внесення змін до законодавства,  – розповідає експерт Правозахисного ЛГБТ Центру «Наш світ» Андрій Кравчук. – А є інша модель — «переліку». Коли кожне право та обов’язок окремо прописується в законі. Такі закони — дуже великі за обсягом, бо ці права розпорошені по масі документів, вони не зібрані в одному Сімейному кодексі. І все одно не гарантують повної рівноправності, тому що, наприклад, приймається новий закон, не подумали його творці про реєстрованих партнерів або не хотіли їх туди включати і все — вони не мають тих прав, які передбачаються в законі. Мін’юст розробляє закон на основі моделі «переліку». Але насправді це не так принципово. Міжнародний досвід показує, що коли країна ухвалює закон про цивільні союзи або реєстровані партнерства для одностатевих пар, то з часом суспільство звикає, називає це шлюбом і за кілька років, може 10 років, суспільство дозріває, щоб визнати звичайний шлюб одностатевих пар. Тому будь-який закон був би корисним. 

Нагадуємо, Українська Гельсінська спілка з прав людини виконує проєкт «Налагодження механізму юридичного захисту прав осіб, які живуть з ВІЛ/СНІД, які хворіють на ТБ та уразливих до ВІЛ груп населення» в рамках реалізації проєкту «Прискорення прогресу у зменшенні тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції в Україні», що реалізується за фінансової підтримки Глобального фонду для боротьби з СНІДом, туберкульозом та малярією.

Люди, які живуть з ВІЛ, можуть звертатися до громадських приймалень Української Гельсінської спілки прав людини за юридичною допомогою.

За даними Центру національного спротиву, окупанти розпочали примусову паспортизацію українських підлітків. Вони заявили, що діти у віці 14 років, які проживають на тимчасово окупованих територіях, зобов’язані отримати паспорт РФ. Якщо батьки відмовляються, спочатку сплачують штраф. В подальшому їх можуть навіть позбавити батьківських прав. Навіщо Путіну примусова паспортизація неповнолітніх українців – в етері телеканалу FREEДОМ пояснив виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко. 

– Росія продовжує свою практику окупаційного навернення до російського громадянства. Те, що відбувалось в 2014-2015 роках на окупованих територіях Криму та Донбасу. На нових окупованих територіях РФ намагається збільшити кількість російських громадян, з тим аби потім аргументувати, що вони захищають своє населення і своїх громадян на цих територіях. Тобто це така цинічна геноцидна політика, яка теж має отримати свою оцінку, – каже Олександр Павліченко. 

Підписаний Путіним Указ 307 від 27 квітня спрямований на те, аби змусити всіх без виключення українців, які залишились в окупації, брати паспорти РФ.  

– Тобто всі мають в усталені строки отримати російські документи і громадянство з усіма обов’язками, в тому числі військовим обов’язком, або вони вважатимуться особами, урізаними в правах, – посянює Олександр Павліченко. – Зі сторони держави-окупанта це – порушення 4 Женевської конвенції. Але росіяни не особливо дотримуються міжнародних документів. Тут питання стоятиме в тому, яким чином під час збройних конфліктів дотримуватись вимог міжнародних документів визнаних на глобальному рівні. Бо у випадку з російською агресією ми бачимо ситуацію, коли начебто цивілізована держава повністю не дотримується елементарних прав цивільного населення на окупованих нею територіях. 

І в той же час Росія не дає гуманітарних коридорів аби випустити цивільних на підконтрольну Україні територію. 

– Росіяни діють згідно своєї логіки. Частково для того, аби не втрачати населення на цих територіях. Частково аби мати живі щити. І, напевне, найголовніше – їхнє відношення до людей, коли вони не цінують життя інших. А міжнародні договори, якісь умови – це все вторинно, – каже Олександр Павліченко. 

Кожен постраждалий внаслідок підриву росіянами Каховської ГЕС може отримати одноразову грошову допомогу від держави. Для цього Уряд 19 червня 2023 року прийняв постанову № 626. Аналітик Української Гельсінської спілки з прав людини Мирослав Лаврінок дослідив, наскільки процедура є прозорою і зрозумілою для користувачів.  

Постанова № 626

19 червня 2023 року Уряд прийняв постанову № 626, якою запровадив виплату у 2023 році Миколаївською та Херсонською обласними військовими адміністраціями за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету одноразової матеріальної грошової допомоги постраждалому населенню внаслідок підриву Російською Федерацією греблі Каховської гідроелектростанції у розмірі 5000 гривень на одну особу, а також затвердив Порядок надання одноразової матеріальної грошової допомоги постраждалому населенню внаслідок підриву Російською Федерацією греблі Каховської гідроелектростанції (далі – Порядок). Ця постанова набрала чинності після її офіційного опублікування 22 червня 2023 року, тобто через 16 днів після вчинення росіянами воєнного злочину. Такий темп не видається надто швидким, проте цей акт, як і інші урядові постанови та розпорядження, мав пройти доволі тривалу процедуру підготовки та погодження проєктів нормативно-правових актів, визначену Регламентом Кабінету Міністрів України. Також слід враховувати, що реалізація цієї постанови Уряду передбачає витрачання коштів резервного фонду державного бюджету, а це завжди породжує внутрішньоурядові дискусії, які теж дещо гальмують процес. Разом з постановою прийнято необхідне для її реалізації  розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 червня 2023 р. № 528-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету Миколаївській та Херсонській обласним державним адміністраціям для надання матеріальної грошової допомоги населенню, що постраждало внаслідок підриву Російською Федерацією греблі Каховської гідроелектростанції».

Чи всі постраждалі зможуть отримати допомогу? 

Згідно з Порядком постраждалим населенням визнаються особи, які на момент підриву Російською Федерацією греблі Каховської ГЕС проживали/були зареєстровані/задекларовані в населених пунктах, що розташовані в районах підтоплень Миколаївської та Херсонської областей, та які станом на 5 червня 2023 р. не були зареєстровані як отримувачі допомоги на проживання ВПО відповідно до Порядку надання такої допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332, у населених пунктах, які не зазнали підтоплення. Перелік населених пунктів, що розташовані в районах підтоплень Миколаївської та Херсонської областей, разом з переліком вулиць та адрес (за можливості), що зазнали підтоплення, затверджується Миколаївською та Херсонською обласними військовими адміністраціями. До постраждалого населення також належать особи, які перемістилися після 6 червня 2023 р. з тимчасово окупованих територій Миколаївської та Херсонської областей, для яких не визначена дата завершення тимчасової окупації відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 р. № 309, та які були зареєстровані/задекларовані до 6 червня 2023 р. в населених пунктах, включених до переліку населених пунктів, що розташовані в районах підтоплень Миколаївської та Херсонської областей. Формулюючи положення Порядку таким чином, Уряд, ймовірно, зміг делікатно охопити всіх осіб, які на законних підставах перебували в районах підтоплення, зокрема й на тимчасово окупованих територіях, не наголошуючи на цьому. Разом з тим, дещо забігаючи наперед, можемо констатувати, що отримання разової виплати залежить від спроможності звернутися до органів соціального захисту населення та отримати цю виплату через такі органи чи виплатні центри, що діють виключно на підконтрольній українському Уряду території. Крім того, переліки населених пунктів, що розташовані в районах підтоплень, разом з переліками вулиць та адрес, які зазнали підтоплення, не вдалося знайти у відкритому доступі. Ці обставини не дозволяють однозначно стверджувати, що виплата грошової допомоги передбачалася і для осіб з тимчасово окупованих територій, які там  залишаються. 

Які документи держава вимагає від заявників для допомоги?

Так, щоб отримати матеріальну грошову допомогу, постраждала особа має не пізніше ніж до 31 серпня 2023 р. (включно) звернутися до органу соціального захисту населення[1], склавши заяву за формою згідно з додатком до Порядку і пред’явивши:

1) документ, що посвідчує особу, або єДокумент;

2) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

3) свідоцтво про народження дитини або відображення в електронній формі інформації, що міститься у свідоцтві про народження, виготовленому на паперовому бланку (е-свідоцтво про народження).

Замість втрачених документів можуть бути пред’явлені їх копії (сканкопії/фотокопії). Якщо ж немає ні оригіналів, ні копій документів, орган соціального захисту буде використовувати  відомості з Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних інформаційних ресурсів.

Заява може бути подана особисто постраждалою особою або передана через начальника сільської, міської військової адміністрації, або уповноважену ним особу, старосту до органу соціального захисту населення. Інформація про неповнолітню дитину (діти теж належать до отримувачів виплати) включається до заяви одного з батьків, який належить до постраждалого населення. Заяву про надання матеріальної грошової допомоги особі, яка визнана судом недієздатною, може подати її законний представник (для недієздатних осіб, яким призначено опікуна), уповноважена особа органу опіки та піклування (для недієздатних осіб, яким опікуна не призначено або втрачено з ним зв’язок під час надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях). Постраждала особа також може звернутись із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за адресою фактичного місця проживання. Ці органи будуть переадресовувати отримані заяви іншим органам соціального захисту за зареєстрованим/задекларованим місцем проживання (перебування) постраждалої особи для подальшого розгляду та прийняття рішення щодо призначення матеріальної грошової допомоги. Порядок не передбачає подання заяви онлайн.

Отриману від заявників інформацію перевіряють органи соціального захисту, а також, в разі потреби, утворені районними державними (військовими) адміністраціями Миколаївської та Херсонської областей комісії.

Виплату матеріальної грошової допомоги здійснюють органи соціального захисту населення або виплатний центр через організацію, що здійснює виплату і доставку пенсій та державної допомоги за місцем фактичного проживання у межах України та згідно із законодавством має право надавати такі послуги (з доставкою додому, безпосередньо у виплатному об’єкті, на стоянках пересувних відділень, отримання коштів у готівковій формі з поточного (карткового) рахунка одержувача через платіжні термінали тощо), або через установи уповноважених банків на його номер банківського рахунка (за стандартом IBAN) з можливістю отримання готівкових коштів через установлені платіжні термінали. На тимчасово окупованих територіях такі організації не діють. 

[1] Тут – районні державні (військові) адміністрації, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних державних (військових) адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад Миколаївської та Херсонської областей 

Чи допоможе такий механізм всім постраждалим?

Загалом передбачений Порядком механізм не є складним для заявників. Мінсоцполітики, Мінреінтеграції, Херсонська та Миколаївська обласні військові адміністрації розмістили на своїх сайтах загальну інформацію, необхідну для звернення за отриманням виплати. Разом з тим у відкритому доступі, зокрема на сайтах зазначених обласних адміністрацій, не вдалося знайти перелік населених пунктів, що розташовані в районах підтоплень Миколаївської та Херсонської областей, разом з переліком вулиць та адрес, що зазнали підтоплення, які мали б затвердити відповідні обласні військові адміністрації. На практиці ця обставина може вплинути на рішення про призначення виплат, а також на можливість оскаржити відмову у наданні цієї допомоги, бездіяльність органів соціального захисту населення тощо. Крім того, як вже зазначалося, відсутність доступу до таких переліків не дозволяє остаточно стверджувати, що мешканці окупованих територій, які на цих територіях залишаються, теж бралися до уваги при прийнятті Урядом рішення про запровадження виплати одноразової матеріальної грошової допомоги. 

Розмір передбаченої Урядом грошової допомоги є незначним, принаймні точно не таким, що здатний суттєво вплинути на поточне становище більшості жертв підтоплення. В цьому випадку йдеться про символічний жест підтримки, увагу з боку держави, який, проте, загалом вже оцінено в 564,875 млн. гривень. При цьому зареєстровані в районах підтоплення внутрішньо переміщені особи, хоча їхня кількість, як можна припустити, не є значною, такої виплати не отримають, оскільки щомісячно отримують допомогу на проживання в розмірі від 2 до 3 тисяч грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам». Разом з тим невеликий розмір разової виплати жертвам Каховської катастрофи компенсується додатковими видами допомоги – державними та від міжнародних організацій.

Нагадаємо, знищення греблі Каховської гідроелектростанції (Каховська катастрофа) — воєнний злочин та потенційно акт екоциду, здійснений окупаційними силами Російської Федерації близько 2:50 ночі 6 червня 2023 року під час російського вторгнення в Україну. Найімовірніше, греблю Каховської ГЕС було заміновано та підірвано, що призвело до її знищення. За попередніми оцінками від повені постраждали від 16 до 112 тисяч людей.

Інформацію підготував аналітик УГСПЛ Мирослав Лаврінок

ДИСКЛЕЙМЕР!

СОЦМЕРЕЖІ