Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі

Заявка

На отримання антипремії
Української Гельсінської спілки з прав людини
„Будяк року-2009”

Дата подачі заявки: 04 жовтня 2009 року

Особа, що подає заявку:
Прізвище: Яворський
Ім’я: Володимир
По-батькові: Михайлович
Місце проживання: м. Київ


Особа, котру номінують на отримання антипремії:
Повна назва органу влади, юридичної особи чи їхньої посадової особи:

Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі

http://moral.gov.ua

У котрій з номінацій подається заявка:

 за дії щодо придушення свободи вираження поглядів

Дії чи бездіяльність особи, щодо якої подається заявка:

1) Систематичні дії, спрямовані на обмеження свободи вираження поглядів через пряму або опосередковану заборону до поширення багатьох видів продукції (в основному фільмів, телепрограм, книжок тощо).

Взагалі існування окремого контрольного державного органу – Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі – діяльність якого спрямована лише на захист суспільної моралі, не узгоджується з демократичними принципами. На мою думку, існування такого органу – це інституалізація державної цензури, межі якої чітко не визначені й будуть постійно розширюватися. На сьогодні практика показує істотні порушення стандартів свободи слова через усе більше активну діяльність цього органу влади.

2) Закон про захист суспільної моралі є дуже не чітким і дозволяє надто широке ситуативне застосування. Жодна особа не має можливості наперед передбачити своєї поведінки, щоби не порушувати закон. На мою думку, цей закон не відповідає вимогам статті 10 Європейської Конвенції про захист прав людини щодо критерію „відповідно до закону”.

3) Рішення Комісії взагалі не містять аргументації його прийняття. Висновки Комісії не оприлюднюються. Висновкам комісії з рештою також бракує аргументованості та переконливості. Часто вони просто зводяться до цитування чи опису зображення, а після робиться загальний висновок про невідповідність закону про захист суспільної моралі. Особа, щодо якої приймається рішення, практично ніколи не повідомляється про розгляд і не має можливості викласти свою позицію.

4) Нормативні акти Комісії, що обмежують свободу вираження поглядів, не зареєстровані у Міністерстві юстиції та не оприлюдненні. Проте на їхній підставі видаються висновки щодо відповідності різноманітної продукції закону про захисту суспільної моралі.

5) Відповідно до закону про захист суспільної моралі без попереднього позитивного висновку Національної комісії забороняється:

-  проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру фізичними та юридичними особами;

-  продаж і розповсюдження друкованої продукції та поліграфії сексуального чи еротичного характеру;

-  продаж або прокат населенню продукції електронних засобів масової інформації сексуального характеру, продукції та аудіо-, відеокасет із записами сексуального чи еротичного характеру;

-  публічні демонстрації кіно-, аудіо-, відеопродукції сексуального чи еротичного характеру.

Якщо врахувати, що критерії віднесення продукції до цієї категорії явно не чіткі та не передбачувані, то виконати цю умову надзвичайно важко.

Попередній контроль за виходом інформації та продукції є очевидною цензурою.

6) Існує серйозна правова проблема у оскарженні висновків Комісії.

З однієї сторони з невідомої причини всупереч закону суди вважають експертні висновки рекомендаційними, а, отже, їх не можна скасувати в судовому порядку. Проблему ускладнює те, що ці висновки не затверджуються рішеннями комісії, а тому не зрозуміло, чи вони є рішеннями комісії, котрі можна оскаржити. Оскільки, якщо висновки не є рішенням комісії, то виникає питання хто буде належним відповідачем у такій справі. Іншими словами, у правовому сенсі є проблемою подавати позов, де відповідачем є Національна комісія, хоча одночасно вона, як колегіальний орган, не приймала жодного рішення.

Але більшої проблеми додає нечіткість закону про захист суспільної моралі.

Відповідно до статті 20 закону про захист суспільної моралі експертні висновки комісії можуть бути оскаржені в порядку цивільного судочинства. На підставі цього, адміністративні суди відмовляють у розгляді таких справ, не зважаючи на те, що мова йде про оскарження рішення органу владних повноважень. Цивільні суди також відмовляли в прийомі таких заяв, оскільки спір іде в сфері публічного права, й оскарження дій органів влади повинно здійснюватися в порядку адміністративного судочинства.

Саме з-за цього жодне рішення Національної комісії не було оскаржено в судовому порядку, хоча перші такі позови були подані ще в 2007 році.

Тобто, на сьогодні судовий контроль за діяльністю Комісії з об’єктивної точки зору є недостатнім.

7) З кожним роком діяльність цієї Комісії розширюється й стає дедалі небезпечнішою для свободи вираження поглядів в країні.

Факти, що підтверджують дане порушення у хронологічному порядку:

Наведу, на мою думку, найбільш очевидні випадки необґрунтованого обмеження свободи вираження поглядів:

1) Рішення № 1 від 27 серпня 2009 року

Встановлено, „що книга Валерія Коровіна „Накануне империи” не відповідає вимогам чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі, оскільки містить інформацію, що закликає до порушення територіальної цілісності України, спрямована на підрив авторитету Української держави у світі та ставить під сумнів її суверенітет”.

Яке відношення ці порушення мають до захисту суспільної моралі? Крім того, очевидно, що суперечить Конституції обмеження свободи вираження поглядів з метою захисту авторитету держави. Не зрозумілий і термін „ставить під сумнів її суверенітет”, оскільки законом забороненими є лише насильницькі дії, що посягають на територіальну цілісність, що очевидно є не так у цьому випадку.

2) Рішення № 4 від 27 серпня 2009 року

визнано порнографічним № 3 журналу „Private” й відповідно заборонено його поширення. Жодної аргументації чи пояснення, які саме зображення чи тексти зумовили такий висновок не має.

3) Рішення 9 від 27 серпня 2009 року

Цитуємо:

„Визнати зміст текстової і звукової інформації у відеороликах з пропаганди захищеного сексу, які призначені для транслювання на телеканалах в рамках проведення інформаційної кампанії „Не дай СНІДу шанс!” з рекламним гаслом „Будь-який секс хороший, якщо захищений” таким, що містить ознаки порушення етичних норм та може спричинити шкоду моральному здоров’ю населення.”

Очевидно, що таке рішення не містило аргументації.

4) Рішення № 13 від 16 липня 2009 року

Цим рішенням Комісія заборонила показ фільму „Бруно”, оскільки на їхню думку він „відноситься до продукції порнографічного характеру”. Знову ж таки жодної аргументації не оприлюднено. Відповідно до раніше затверджених критеріїв віднесення творів до порнографічних будь-яке зображення гомосексуальних стосунків є порнографією, що саме по собі є дискримінацією. За інформацією ЗМІ саме це і стало причиною заборони цього фільму, оскільки він взагалі не містить відкритого зображення статевих стосунків.

5) Рішення № 8 від 24 червня 2009 року

Заборонено фільм „Хостел – 2”. На думку комісії, він пропагує культ насильства та жорстокості і не може розповсюджуватися та демонструватися на території України. Не зрозуміло чим цей фільм відрізняється від тисяч інших, що вільно поширюються в країні. І чому саме його було заборонено.

6) 2 лютого 2009 року був наданий висновок на макет книги Олександра Ульянова „Жінка його мрії”, за яким вона була визнана порнографічною продукцією, обіг якої заборонений в країні. На підставі цього видавництво відмовило автору у друці книжки.

Висновок не затверджувався рішенням Комісії, тому його практично не можливо оскаржити. Хоча він є обов’язковим, оскільки без позитивного висновку поширення таких творів заборонено законом про захист суспільної моралі. Зараз триває судове оскарження цього висновку.

Самому висновку явно бракує аргументованості й підстав для заборони книжки. Він зокрема взагалі не висловлює жодних аргументів лише перелічуючи зміст книжки й не вказуючи цьому саме цей текст є порнографічним.

Перед подачею заявки я ознайомився з Регламентом Антипремії та погоджуюсь із його положеннями.

Анонімні заявки не приймаються. Заявки, що містять не правдиву інформацію або інформацію, котру не можливо перевірити, відхиляються Оргкомітетом.


Просимо надсилати цю заявку на адресу УГСПЛ: 04071, м. Київ, вул. Олегівська 36, офіс 309 або на електронну адресу contact#helsinki.org.ua.

Додаються відповідні рішення Комісії, отримані з офіційного сайту Комісії.

lyst
vysnovok
Р І Ш Е Н Н Я 1 _27_08_2009
Р І Ш Е Н Н Я 4 _27_08_2009
Р І Ш Е Н Н Я 8 _24_06_2009
Р І Ш Е Н Н Я 9 _27_08_2009
Р І Ш Е Н Н Я 13 _16_07_2009
правовий висновок